Розділ «ЗНАК І ЗНАННЯ — СЛОВА ОДНОГО КОРЕНЯ»

Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства

Після розгрому в 1826 році Південноукраїнської ложі, її так званих штаб-квартиру селі Кам'янка, Кишиневі (тут був посвячений у масони О. Пушкін), київському домі генерала В. Раєвського, і особливо після антимасонського вердикту Миколи І «вільні каменярі» в Україні так і не змогли підвести голову [Південноукраїнська масонська ложа в офіційній історії СРСР звалась Південноросійським товариством декабристів]. Вони весь час перебували в підпіллі, з якого вийшли тільки 1905 року. Наскільки знаю, власне українських впливових лож після 1826 року не існувало, хоча ложі франко-масонів все ж таки були — в Києві, Харкові, Одесі.

Українських масонів об'єднували Варшавська й почасти Московська таємні ложі (М. Грушевський, наприклад, був пов'язаний з польським братством). Існував масонський «осередок» на Сумщині — тут часто бував П. Чайковський. Ви, напевно, знаєте зворушливу історію, як ще не визнаний геніальний композитор Чайковський, котрий зазнав нужди, раптом став одержувати з «невідомого джерела» значні суми, достатні для безбідного життя. Цим джерелом виявилася дружина залізничного магната Надія фон Мекк. Вона ж підтримувала матеріально й сумських масонів. На їхніх зборах твори П. Чайковського виконували як священні гімни.

Збиралися масони й у маєтку М. Пирогова під Вінницею. До речі, під їхнім впливом великий хірург заповів поховати себе не за християнським, а за єгипетським обрядом, тобто муміфікувати. Так дві мумії і лежать досі — одна в Москві (Ленін), друга — під Вінницею (Пирогов).

Але хочу сказати про інше. Масони всієї Росії не могли не проявити себе саме в Києві — матері руських міст, центрі слов'янської духовності. Культ символів для них є головним, бо, власне, розуміння знання в них тлумачиться як символьне уявлення дійсності. І за допомогою цих символів вони робили виклик православ'ю, неначе насміхаючись над його канонами та «невіглаством» віруючих, котрі навіть збагнути не могли змісту знаків довкола себе.

Узяти хоча б пам'ятник святому Володимиру. Як ви розумієте, це не рядовий приклад, бо йдеться про одну із святинь Східної християнської церкви. Так от, наші прочани ще до революцій не йняли віри власним очам, коли роздивлялися як слід цей пам'ятник. Споруда, звичайно, красива, велична, нічого не скажеш, й місце обрано вдале. Але зроблено його на масонський взірець, як з точки зору зовнішнього оформлення, так і з точки зору самої ідеї. Зовнішня атрибутика — з арсеналу розенкрейцерів. П'ять сходин, восьмикутний постамент (5 і 8 — числа сакральні), знаки «акації Хірама», троянди на хресті, кельми й циркулі «вільних каменярів», усілякі змії, стрічки й стовпи, жезли й, головне, знак Бафомета (суто розенкрейцерівський ритуальний знак — рогата потвора, що символізує сатану). Християнська церква вбачає в ньому велике блюзнірство розенкрейцерів.

Найцікавіше те, що тут відсутній будь-який камуфляж; масонські знаки подано відкрито, й на це практично ніхто не звертає уваги. Коли я був 1973 року біля пам'ятника, то запитав екскурсовода групи екскурсантів; «Що б це все означало?» «Пам'ятник зведено в псевдовізантійському стилі», — була відповідь. Про масонство в той час, напевно, й поняття не мали.

— Тай тепер, я думаю, — підтвердив я.

— До «1917 року наші вчені намагалися розібратися в усьому, та не встигли, а далі «Советы» закрили нам шлях до Києва. Тільки й дізналися, що на останній стадії над проектом пам'ятника працював відомий і, треба визнати, талановитий

скульптор П. Клодт (це його приборкувачі диких коней прикрашають Анічків міст у Петербурзі). Чавунний п'єдестал для пам'ятника виготовив власним коштом купець Новиков на власному заводі в Калузі. Обидва вони — розенкрейцери (купець Новиков — онук одного з головних російських масонів — публіциста й видавця М. Новикова, засадженого Катериною II на 15 років до фортеці). Подальші коментарі зайві.

Другий приклад — Володимирський собор, головний храм Української православної церкви. Рішення про його будівництво було прийняте невдовзі після безславного закінчення Кримської війни з метою, так би мовити, зміцнення російського духу. Заклали будівлю 1862 року (через 9 років після відкриття пам'ятника Володимирові). Добудували 1876 року, після чого почали розписувати. Тут теж можна бачити руку «вільних каменярів», хоча, на відміну від пам'ятника, в більш закамуфльованому вигляді. Ні, річ не в іконах і чудових фресках, написаних в основному великими майстрами, включаючи О. Васнецова и М. Нестерова (людей глибоко християнських за духом), а в антуражі — орнаментах і деталях архітектури. Ми бачимо ті ж самі сакральні 5 сходин, безліч восьмикутників, стилізовані пентаграми в обрамленні «акації Хірама», мальтійські хрести, зміїв, що скрутилися у вигляді вісімки, інші масонські символи.

Правда, відсутній головний знак сатанинського крила розенкрейцерів — Бафомет. Та натомість на самісінькому верху першої арки бачимо не менш зловісний символ — накладені один на одний трикутники: жовтий перекриває червоний. Зовні скидається на зірку Давида, та це не вона: за сакральним змістом то знак душогубства — знищення крові як матеріального носія душі.

— А що ж таке «акація Хірама», що ви її не раз згадували?

— Хірам, точніше, Хірам-Авів — прабатько всього західного масонства. Особа історична: фінікійський будівничий, котрий керував спорудженням храму Соломона в Єрусалимі. Він затвердив основоположні принципи масонства. Вбитий жадібними і заздрісними підмайстрами. На його могилу покладено гілки акації — символ вічності інтелекту, розуму. Жив Хірам, як ви розумієте, за тисячу років до н. е. Ось звідки йде дух «вільних каменярів», а не з цеху британських будівельників XVI століття, як написано у відкритих підручниках з масонства.

— Припускаю можливість збігу, — провадив далі Гуру, — проте у випадку із собором і пам'ятником їх занадто. Десятки суттєвих деталей архітектури й орнаменту… Можу ще додати: у Володимирському соборі п'ять арок, десять ко лон (по п'ять з кожного боку) — числа сакральні для масонів, суто розенкрейцерівська атрибутика. І така дивина: собор, власне, не має головної своєї частини» — іконостаса. За мість п'ятиярусного іконостаса (обов'язково п'ятиярусного — це вам скаже будь-хто з православних священиків, — кожен ярус має власне призначення) тут мармурова стінка з кілько ма живописними портретами святих. Одне слово, є над чим замислитися в цьому чудовому храмі.

Друга дивина вже іншого, як на мене, роду: на видному місці у Володимирському храмі, ліворуч від входу, — яскравий портрет Андрія Боголюбського, причому не у вигляді богослухняного смиренника, а такого собі Аніки-воїна з мечем у руках, який зібрався на рать. Андрій із Суздаля, можна сказати, руїнник київських святинь, не кращий за степовиків. Він і його рать, що 1169 року нагрянули у Київ із Суздаля, немало знищили і вивезли ікон, немало вигубили киян. З нашестя Андрія Боголюбського й розпочинається занепад Києва. Думаю, некоректно виставляти напоказ українській пастві образ цього суздальського князя.

— Але ж прізвище он яке — Боголюбський.

— Дістав він його не через особливу любов до Бога, а тому, що народився в селі Боголюбському, одній із вотчин Юрія Долгорукого — його батька. 1 зазнав цей князь поганої смерті — його вбили свої ж.

Свідчення про масонів в Україні, їхні таємні виклики православ'ю (я назвав лише деякі) мають особливе значення в наш час, коли розпочався складний і тривалий процес духовного відродження нації. Уважне, зацікавлене ставлення до навколишніх знаків, прагнення збагнути їх семантику — важлива риса культурної людини, і не просто культурної, а патріотично настроєної — чи йдеться про віру, чи про дух народу або рідної землі. Я не припускаю, щоб, скажімо, мусульмани «не помітили» у своїх храмах чужу символіку. А ви, українці, не на докір вам буде сказано, якось байдуже проходите повз просто-таки кричущі знаки навіть у центрі священного Києва. Кому і які пам'ятники тут стоять? Які назви майданів і вулиць? Про що вони промовляють? Яке за ними криється минуле — славне й мудре чи ганебне й безглузде? Який стиль архітектури? Всі ці питання досить делікатні й дуже важливі в духовному плані.


МИКОЛА РЕРІХ І «БІЛЕ БРАТСТВО»


Не только театры, университеты и вокзалы должны быть красивыми, но и тюрьмы, и бойни. Красота есть Бог.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства» автора Канигін Юрій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗНАК І ЗНАННЯ — СЛОВА ОДНОГО КОРЕНЯ“ на сторінці 5. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи