Пістрява стрічка

- Ми мали задоволення познайомитися з ним, - сказав Холмс і кількома словами розповів про те, що сталося.

Міс Стоунер сполотніла.

- Боже мій! - вигукнула вона. - Отже, він поїхав слідом за мною!

- Схоже на те.

- Він такий хитрий, що я ніколи не почуваю себе в безпеці. Що він скаже, коли повернеться?

- Доведеться йому бути обережнішим, бо тут може знайтися хтось хитріший за нього. На ніч замкніться на ключ. Якщо він бешкетуватиме, ми відвеземо вас до вашої тітки в Харроу… Ну, а тепер треба якнайкраще використати час, тому проведіть нас, будь ласка, до тих кімнат, які ми маємо обстежити.

Будинок був із сірого, покритого лишайником каменю і мав два напівкруглих крила, розпростертих, немов клешні краба, по обидва боки високої центральної частини. В одному крилі вікна без шибок були забиті дошками, дах місцями провалився. Центральна частина здавалася такою ж зруйнованою, зате праве крило було зовсім недавно оброблене, і по шторах на вікнах та синюватому димку з димарів видно було, що живуть саме тут. Біля крайньої стіни були споруджені риштування й початі деякі роботи, але жодного муляра ми не побачили.

Холмс повільно пройшовся нерозчищеною галявиною, уважно оглядаючи вікна.

- Наскільки я розумію, тут кімната, в якій ви жили колись. Середнє вікно - з кімнати вашої сестри, а те, що ближче до головного будинку, з кімнати лікаря Ройлотта…

- Цілком правильно. Але тепер я живу в середній кімнаті.

- Розумію, через ремонт. До речі, непомітно, щоб ця стіна потребувала невідкладного ремонту.

- Зовсім не потребувала. Я думаю, це просто привід, щоб переселити мене з моєї кімнати.

- Можливо. Отже, вздовж протилежної стіни тягнеться коридор, куди виходять двері всіх трьох кімнат. У коридорі, звичайно ж, є вікна?

- Так, але дуже маленькі. Пролізти крізь них неможливо.

- Оскільки ви обидві замикалися на ніч, то з коридору потрапити до вас у кімнати не можливо. Будьте такі ласкаві, пройдіть до своєї кімнати і зачиніть віконниці.

Міс Стоунер виконала його прохання. Холмс, попередньо оглянувши вікно, спробував відчинити віконниці зовні, але безуспішно не було жодної шпаринки, крізь яку можна було б просунути лезо ножа, щоб підняти засув. у лупу він оглянув завіси, але вони були з твердого заліза і міцно вставлені в масивну стіну.

- Гм! - буркнув він, задумливо почухуючи підборіддя. - Моя первісна гіпотеза не підтверджується фактами. Коли віконниці зачинені, у ці вікна не влізти… Добре, подивимося, чи не вдасться нам з'ясувати що не будь, оглянувши кімнати зсередини.

Маленькі бічні двері вели у вибілений вапном коридор, у який виходили двері всіх трьох спалень. Холмс не вважав за потрібне оглядати третю кімнату, і ми відразу пройшли в другу, де тепер спала міс Стоунер і де померла її сестра. Це була просто обставлена кімната з низькою стелею й широким каміном, одним із тих, які зустрічаються в старовинних сільських будинках. В одному кутку стояв комод; інший куток займало вузьке ліжко, покрите білою ковдрою; ліворуч від вікна був туалетний столик. Оздоблення кімнати довершували два плетених стільці і квадратний килимок посередині. Панелі на стінах були з темного, поточеного шашелем дуба, такі старі й вицвілі, що здавалося, їх не міняли з того часу, як спорудили цей будинок.

Холмс узяв стілець і мовчки сів у кутку. Очі його уважно ковзали вгору і вниз по стінах, бігали по кімнаті, вивчаючи й оглядаючи кожну дрібницю.

- Куди проведено цей дзвінок? - спитав він нарешті, показуючи на товстий шнур, що висів над ліжком, торкаючись китицею подушки.