Пістрява стрічка

- Ні. Що за дивна думка!

- А ось погляньте!

Він зняв із шафи маленьке блюдце з молоком.

- Ні, котів ми не тримаємо. Але в нас є гепард і. павіан.

- Ах, так! Гепард, звичайно, тільки велика кішка, але сумніваюся, що таким маленьким блюдцем молока може наїстися цей звір. Так, у цьому треба розібратися.

Він присів навпочіпки перед стільцем і заходився з величезною увагою вивчати сидіння.

- Дякую вам, усе зрозуміло, - сказав він, підводячись і кладучи лупу в кишеню. - Ага, ось іще щось дуже цікаве!

Увагу його привернув невеликий собачий батіжок, що висів у кутку ліжка. Кінець його був зав'язаний петлею.

- Що ви про це думаєте, Вотсоне?

- По-моєму, звичайний батіжок. Не розумію, для чого треба було зав'язувати на ньому петлю.

- Не такий уже й звичайний… Ах, скільки зла на світі, і найгірше, коли злі справи робить розумна людина!.. Ну, з мене досить, міс, я дізнався про все, що мене цікавило, а тепер з вашого дозволу ми пройдемося галявиною.

Я ніколи не бачив Холмса таким похмурим і насупленим. Якийсь час ми походжали туди-сюди у глибокому мовчанні, і ні я, ні міс Стоунер не переривали плину його думок, поки він сам не вийшов із задуми.

- Дуже важливо, міс Стоунер, щоб ви точно виконували мої поради, - сказав він.

- Я виконаю все беззаперечно.

- Обставини дуже серйозні, і вагатися не можна. Від вашої повної слухняності залежить ваше життя.

- Я цілком покладаюся на вас.

- По-перше, ми обидва - мій друг і я - повинні провести ніч у вашій кімнаті.

Міс Стоунер і я здивовано подивились на нього.

- Це необхідно. Я вам усе поясню. Що це там, з того боку? Мабуть, сільський готель?

- Так, там «Корона».