TextBook — Чому ти так думаєш? — роздратувався Вуд.
— Бо вони вже тут, — показав униз Джордж. Кілька постатей у зеленій формі з мітлами в руках виходили на поле.
— Не може бути! — розлючено засичав Вуд. — Я ж замовив на сьогодні стадіон! Зараз усе з'ясуємо.
Вуд понісся додолу, зі злості приземлившись занадто різко, і тому мало не впав, злізаючи з мітли, Гаррі, Фред і Джордж спустилися слідом за ним.
— Флінте! — гаркнув Вуд капітанові Слизерину. — Зараз наша година тренувань! Ми спеціально домовились! Можете забиратися!
Маркус Флінт був ще кремезніший, ніж Вуд. З підступним, яку троля, виразом обличчя він відповів:
— Вуде, тут вистачить місця для всіх. Підійшли також Анжеліна, Алісія й Кеті. У слизеринській команді дівчат не було, і всі слизеринці стояли пліч-о-пліч, скоса поглядаючи на ґрифіндорців.
— Але я це поле замовив! — мало не вибухав зі злості Вуд. — Замовив заздалегідь!
— Ага, — сказав Флінт, — а я ось маю спеціальний дозвіл із підписом професора Снейпа. "Я, професор Снейп, дозволяю команді Слизерину провести сьогодні тренування на полі для квідичу у зв'язку з необхідністю випробувати нового ловця".
— Ви маєте нового ловця? — розгубився Вуд. — А де ж він?
І тут з-поза спин шести кремезних постатей вигулькнув сьомий. Він був менший за них, а на його блідому загостреному обличчі сяяла самовдо-волена посмішка. То був Драко Мелфой.
— Ти часом не син Луціуса Мелфоя? — запитав Фред, неприязно глянувши на Мелфоя.
— Цікаво, що ти згадав його батька, — сказав Флінт, і всі слизеринці заусміхалися. — Зараз побачите, який щедрий дарунок він зробив команді Слизерину.
Усі семеро виставили вперед свої мітли.
Сім ретельно відшліфованих, новесеньких держаків і сім рядочків тоненьких золотих написів "Німбус-2001" виблискували перед самісінькими носами ґрифіндорців у промінні ранкового сонця.
— Найновіша модель. Випущена минулого місяця, — — недбало сказав Флінт, змахнувши порошинку з кінчика своєї мітли. — Думаю, вона набагато перевершує попередню двотисячну модель. А з тими старенькими "Клінсвіпами", — він огидно вишкірився до Фреда й Джорджа, що стискали свої "Клінсвіпи-5", — не варто й порівнювати.
Ніхто з ґрифіндорської команди навіть не знав, що відповісти.
Мелфой так самовдоволено посміхався від вуха до вуха, що його холодні очі перетворилися у вузенькі щілини.
— Гляньте-но, — сказав Флінт, — напад на стадіон.
Через усе поле по траві бігли Рон і Герміона — подивитися, що діється.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гаррі Поттер і таємна кімната» автора Ролінг Джоан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „— РОЗДІЛ СЬОМИЙ — Бруднокровці і бурмотіння“ на сторінці 4. Приємного читання.