— РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ — Корнеліус Фадж

Гаррі Поттер і таємна кімната

Гаррі увесь похолов. Професорка Макґонеґел штовхнула двері, і вони з Роном увійшли.

Мадам Помфрі схилилася над дівчиною з п'ятого класу з довгим кучерявим волоссям. Гаррі її впізнав: це була та дівчина з Рейвенклову, в якої вони хотіли дізнатися, де слизеринська вітальня. А на сусідньому ліжку лежала…

— Герміона!.. — простогнав Рон.

Герміона лежала цілком нерухомо з розплющеними й застиглими очима.

— Їх знайшли біля бібліотеки, — сказала професорка Макґонеґел. — Ви часом нічого не знаєте про ось це? Воно лежало біля них на підлозі…

Вона показала їм невеличке кругле дзеркальце.

Гаррі й Рон заперечно похитали головами, не спускаючи очей з Герміойи.

— Я відведу вас до ґрифіндорської вежі, — засмучено сказала професорка Макґонеґел. — Треба зробити оголошення.

*

— Всі учні повинні повертатися до своїх гуртожитків не пізніше шостої години вечора. Після цього ніхто не має права залишати свої спальні. На уроки ви будете ходити в супроводі вчителів. У туалет і ванну — тільки з дозволу вчителів. Усі тренування і матчі з квідичу відміняються. Активна діяльність у вечірній час заборонена.

Ґрифіндорці, що заполонили вітальню, мовчки слухали професорку Макґонеґел. Вона згорнула пергамент, з якого читала оголошення, і схвильовано вимовила:

— Мабуть, не варто додавати, що я давно вже не була така стривожена. Школу, цілком імовірно, закриють, поки не будуть піймані злочинці. Прошу всіх, хто має хоч якісь здогади, повідомити мені.

Професорка досить незграбно вилізла через отвір у портреті, а ґрифіндорці відразу загомоніли.

— Послухайте, ми вже втратили двох ґрифіндорців, не рахуючи ґрифіндорського привида, одного рейвенкловця і одного гафелпафця, — промовив, загинаючи пальці, приятель близнюків Лі Джордан. — Невже ніхто з учителів не помітив, Що нічого не сталося тільки зі слизеринцями? Невже не очевидно, що все це йде зі Слизерину, — Слизеринів спадкоємець, слизеринська потвора… Чому просто не взяти й не викинути звідси усіх слизеринців? — обурювався він під схвальні кивання і поодинокі оплески.

Персі Візлі сидів на кріслі відразу за Лі, але цього разу не поспішав викладати свої думки. Він був блідий і приголомшений.

— Персі шокований, — тихенько шепнув Гаррі Джордж. — Та рейвенкловська дівчина — Пенелопа Клірвотер, теж староста. Він, мабуть, не допускав, що потвора відважиться напасти на старосту.

Але Гаррі слухав його неуважно. Перед його очима й далі була Герміона, яка лежала на лікарняному ліжку, немов статуя. І якщо злочинців не зловлять якнайшвидше, то він приречений цілісіньке життя прожити з Дурслями. Том Редл доніс на Геґріда, бо, якби школу закрили, він мав би повертатися у маґлівський сиротинець. Гаррі тепер добре розумів, що відчував тоді Редл…

— Що нам робити? — прошепотів Рон йому на вухо. — Думаєш, вони підозрюють Геґріда?

— Треба піти й поговорити з ним, — вирішив Гаррі. — Я не вірю, що це знову він, але, якщо він колись уже випускав потвору, то знає, як дістатися до Таємної кімнати, а це вже непогано.

— Але Макґонеґел казала, що після уроків ми повинні сидіти у вежі…

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гаррі Поттер і таємна кімната» автора Ролінг Джоан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „— РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ — Корнеліус Фадж“ на сторінці 5. Приємного читання.