Йому відповів пронизливий голос:
— Я… я взагалі, мабуть, не піду. Ідіть без мене.
— Герміоно, ми розуміємо, що Мілісент Булст-роуд бридка, але ж ніхто не знатиме, що це саме ти.
— Ні, справді. Я таки не піду. А ви біжіть, не гайте часу.
Гаррі ошелешено глянув на Рона.
— О, тепер ти — викапаний Ґойл! — сказав Рон. — Він такий щоразу, коли вчителі про щось його запитують.
— Герміоно, з тобою все гаразд? — запитав Гаррі.
— Так, усе добре. Ви йдіть.
Гаррі глянув на годинника. Вже проминуло п'ять з їхніх неоціненних шістдесяти хвилин.
— Зустрінемося знову тут, добре? — сказав він. Вони обережно відчинили двері туалету, пересвідчилися, що нікого немає, і вийшли.
— Не розмахуй так руками, — пробурмотів Гаррі Ронові.
— Що?
— У Креба вони просто звисають.
— Отак?
— Ага, це краще.
Мармуровими сходами вони зійшли донизу. Тепер їм було потрібно знайти якогось слизеринця що провів би їх до слизеринської вітальні, але довкола не було нікого.
— Що робити? — буркнув Гаррі.
— Слизеринці завжди приходять на сніданок десь звідти, — показав Рон на вхід до підвалів. Не встиг він це сказати, як там з'явилася дівчина з довгим кучерявим волоссям.
— Вибач, — підбіг до неї Рон, — я зовсім забув, де наша вітальня.
— Перепрошую, — холодно озвалася дівчина. — Наша вітальня?.. Я з Рейвенклову!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гаррі Поттер і таємна кімната» автора Ролінг Джоан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „— РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ — Багатозільна настійка“ на сторінці 7. Приємного читання.