Розділ «Кафизма №2»

19Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине.

20Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи.

21Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди.

22Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи?

23В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують.

24Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе.

25В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: “Не покарає”, бо думає він, що Бога нема.

26Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо.

27Каже він у серці своїм: “Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха”.

28Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба.

29Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними.

30Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої.

31Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його.

32Каже він у серці своїм: “Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи”.

33Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця].

34Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: “Бог не бачить”?

35Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом.

36Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його.

37Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його.

38Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє,