Розділ «Кафизма №15»

8Нехай дні його будуть короткими і достоїнство його перейме інший.

9Діти його хай будуть сиротами і дружина його — вдовою.

10Будуть вони блукати та просити хліба і будуть вигнані із домів їх.

11Хай позичкодавець його забере в нього все, і чужі розтягнуть добро його.

12Хай не буде йому заступника, і ніхто не приголубить сиріт його;

13нехай згинуть усі нащадки його, і вже в наступному поколінні ніхто не згадає й імені його.

14Нехай згадаються перед Господом беззаконня батьків його, і гріх матері його не буде очищений.

15Нехай будуть вони повсякчас перед Господом, і Він знищить і спомин про них на землі,

16за те, що не виявив він милости, а переслідував людину бідну, беззахисну, засмучену серцем, щоб убити її.

17Він полюбив прокляття, воно і прийде на нього; не побажав благословення, — і воно одійшло від нього.

18Нехай він одягнеться в прокляття, наче в одежу, і нехай увійде воно, як вода, в утробу його і, як олива, в кості його;

19і нехай буде воно йому як одіж, в яку він одягається, і як пояс, яким він завжди підперізується.

20Ось така відплата від Господа ворогам моїм і тим, що говорять зло на душу мою!

21Ти ж, Господи, Господи, захисти мене заради імені Твого, бо блага милість Твоя.

22Спаси мене, бо я знеможений і вбогий, і серце моє поранене в мені.

23Я зникаю, як та тінь, що відхиляється; стрясаюся, як та сарана, що гонять її.

24Коліна мої знесиліли від посту, і тіло моє сохне без поживи.

25І став я посміховиськом для них: ті, що дивляться на мене, похитують головами.

26Допоможи мені, Господи, Боже мій! Спаси мене з милости Твоєї.

27Нехай пізнають, що це — Твоя рука і що це Ти, Господи, вчинив.