Розділ «Кафизма №11»

39Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не повертається.

40Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім!

41І знову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого,

42не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя.

43Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан.

44Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити.

45Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх.

46Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані.

47Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю.

48Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка.

49Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву.

50Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель.

51Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових.

52І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі.

53Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море.

54І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його.

55Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх.

56Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували.

57Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований.

58Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його.