Розділ «Кафизма №11»

19Говорили проти Бога й сказали: “Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі?

20Ось Він ударив по каменю, і потекли води, й полилися потоки, чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати й м’яса народу Своєму?”

21Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова. І гнів піднявся над Ізраїлем,

22за те, що не вірили Богу і не уповали на спасіння Його.

23Він наказав хмарам і відчинив двері неба.

24Дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм.

25Хлібом ангельським живилися люди, поживи послав їм до ситости.

26Він підняв у небі східний вітер і навів південний силою Своєю.

27І, наче порох, сипав на них м’ясо — птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський.

28Накидав їх серед табору їхнього біля наметів їхніх,

29і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм.

30Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх,

31гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув.

32Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його.

33І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі.

34Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його.

35І пригадували, що Бог — пристановище їхнє і Бог Всевишній — Спаситель їхній.

36Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому,

37але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували.

38Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє.