Розділ «В катакомбах»

а може, нам звелить співати гімни єдиному цареві всіх царів і панові усіх рабів небесних.

Ні, далебі, не знаю, чи не краще було б мені в самій геєні вічній,

ніж у такому рабстві безнадійнім,

з якого й смерть вже визволить не може.

Єпископ (що вже скілька раз намагався перервати ту мову і стукав патерицею об землю, гнівним і грізним голосом покривав слова неофіта-раба)

Геть відійди від мене, сине тьми!

Лиши сей збір! Чого сюди прийшов бентежити святу громаду нашу?

Нащадку злий єхидни, скрийся в нору,

з якої виліз на погибель душам!

Неофіт-раб

Ні, ти мене не смієш проганяти,

бо я сюди прийшов по твому слову,

повіривши обітниці лукавій,

немовби тут знайду любов і спокій,

і вічнеє життя. А ви забрали останній спокій і любов останню,

навіки отруїли, і тепер душа моя вмирає. Я не знав,

що значить гріх, я тільки знав нещастя,

а ви мене навчили, що то гріх і нечесть перед Богом. Я був певний,

що смертю покінчаються всі муки,

а ви мені відкрили ціле пекло в просторі вічності за гріх найменший.