Розділ «В катакомбах»

навколо себе чую плач і скрегіт,

щодня мені робак той точить серце.

То ж він мене привів сюди до вас шукати правди, волі і надії.

А що я в вас найшов? Слова облудні і марну мрію про небесне царство та про Царя єдиного в трьох лицях,

що над панами нашими панує,

а їм дає над нами панувати від першого до другого пришестя,

а може, й далі. Може ж, і по смерті у тім небеснім вашім Царстві Божім довіку буде так, як тут до часу, – безплотні душі ваші будуть вічно терпіти і «боротися в покорі». Сей рабський дух

(на старого раба)

і там служити буде не тільки зо страху, а й по сумлінню душі патриціанській можновладній,

сей

(на крамаря)

буде важити добро і зло і чистоту по часточках вділяти,

сей

(на диякона)

раз на тиждень буде роздавати духовну страву отакій голоті,

як хоч би й я, а ми вже, злидарі,

стоятимем тихенько та покірно,

немов старці перед багатим паном,

ждучи, який нам знак подасть єпископ,

чи він хоч слово мовити дозволить,