Розділ «В катакомбах»

Єпископ

Не знаю, сього слова нам не дано від Господа Христа й його посланців.

Неофіт-раб

Отак?.. Про мене ж, хай воно й ніколи,

те Царство Боже, не приходить!

Старий раб (з невимовним жахом)

Боже!

Рятуй нас від гріха! Що він говорить?

Вся громада християнська гомонить; окремих слів не чутно, але гамір , як хвиля, росте, наповняє крипту і луною розкочується по темних переходах катакомб.

Єпископ (підіймає руку вгору. Дужим голосом)

Мир, браття, вам!

(До неофіта-раба.)

Покайся, нечестивий!

Візьми назад слова ті необачні,

бо гірш тобі на тому світі буде,

аніж на сьому. Хто на сьому світі не хоче Царства Божого вбачати,

той втратить і небесне Царство Боже і буде вергнутий в геєну люту,

де пломінь невгасимий, плач і скрегіт і де робак довіку точить серце.

Неофіт-раб (палко)

Ні, не покаюсь. Ти, старий, даремне мене геєною лякаєш. Маю геєну ту щодня і щогодини,