«Будем ми старих людей біля його держати,
Будуть вони його научати, будем його добре поважати,
Тебе, гетьмане, батька нашого споминати!»
То Хмельницький теє зачував, велику радість собі мав,
Сідою головою поклін оддав, сльози проливав.
Скоро після того ще й гірше Хмельницький знемагав,
Опрощення зо всіма приймав,
Милосердному Богу душу оддав.
То не чорні хмари ясне сонце заступили,
Не буйні вітри в темнім лузі бушували,
Як козаки Хмельницького ховали,
Батька свого оплакали…
А молодий Юрусь під Білою Церквою гуляє,
Об смерті отцевській не знає;
Скоро лейтарі до його прибували,
Листи подавали.
То Хмельниченко, листи як прочитав,
Світа Божого не взвидав!
То не багато Виговський гетьманував,
Півтора року булаву держав.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оповідання про славне військо запорозьке низове » автора Кащенко Адріан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОПОВІДАННЯ ТРЕТЄ (РОКИ 1649-1680). БОРОТЬБА ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ“ на сторінці 14. Приємного читання.