Розділ «ОПОВІДАННЯ ДРУГЕ (РОКИ 1590-1648). БОРОТЬБА ЗА ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ З-ПІД ПОЛЬЩІ»

Так скорим часом, пильною годиною до воріт одходжав,

Шкатулу з землі з королівськими листами виймав,

Сам на доброго коня сідав,

Скорим часом, пильною годиною до города Чигирина прибував,

Своєму пану Хмельницькому королівські листи до рук добре оддав.

Оттоді-то Барабаш, гетьман молодий, од єна уставає,

Королівські листи у кума свого Хмельницького заглядає;

Тогді й напитку дорогого не попиває,

А тільки з двора тихо зїжджає

Да на старосту свого Кричовського кличе, добре покликає:

«Ей, старосто, каже, ти мій старосто Кричовський!

Коли б ти добре дбав,

Кума мого Хмельницького живцем узяв,

Ляхам, мостивим панам, до рук подав;

Щоб не могли ляхи, мостивії пани, за білозорів почитати».

Оттоді-то Хмельницький, як сії слова зачував,

Так на кума свого Барабаша велике пересердя мав,

Сам на доброго коня сідав,

Слугу свого повіреного з собою забирав.

Оттоді-то припало йому з правої руки