Розділ «Легенди»

Ті, що платили за неї безумнії гроші арабам:

«Хай там розбилась труна, але наша цариця зосталась,

Тисячоліття минали, вона ж не змінилася й досі.

Наша цариця коштовна, владарка Ра-Менеїс».

І відхилили розколене віко того саркофага…

Що ж там було? Жмут сповивачів тонких, твердих від бальзаму,

Жовтії кості, покритії порохом вогким,

Чорні пасма волосся, між пасмами тими

Матовим блиском ясніла подвійна корона Єгипту

І сіяли рубінові очі змії золотої Уреї.

Холод безжалісний, вогкий, знищив безсмертну царицю,

Що пролежала віки під єгипетським сонцем жарущим,

Дивну нетлінність і вроду черпаючи з хвиль променистих.

Ра, бог південного сонця, в північній країні не правив,

Правив там холод ворожий і вогкість байдужа туману.

Мусила в землю вернутись гордая Ра-Менеїс.

25.07.1900

Жертва

Се було в ті часи, як Месія живий був між людьми.

Се було в ті часи, як його ще на хрест не прибили.