Розділ «Легенди»

Та горить у мене серце,

коли я їх пригадаю, —

проти сих легенд червоних

білий світ блідим здається.

1.08.1900

Саул (Монолог)

«…І дух господній відступив від Саула і гнітив його дух лукавий від господа.

…І бувало, як тільки дух лукавий находив на Саула, брав Давид гусла і грав рукою своєю, і відпочивав Саул, і добре йому було, і відступав від нього дух лукавий.

…Як вернувся Давид з перемоги над чужинцем… вийшли жінки, радіючи і промовляючи: переміг Саул з тисячами своїми, а Давид із тьмами своїми…

І почав Саул підозрівати Давида від того дня і потім.

І нападав дух лукавий від бога на Саула і пророкував він посеред дому свого; Давид взявся рукою за гусла, як і щодня, а спис був у руці Сауловій. І взяв Саул списа і сказав: приб’ю Давида до стіни!

І вхилився Давид від лиця його двічі…»

(Книга Царств 1, 16, 14 – 15; 18, 6 – 7, 9 – 11)

Грай, хлопче, грай, нехай голосить арфа,

хай плачуть струни, як жінки над гробом.

Я сам себе оплакати не можу, бо сліз нема.

Нехай ридає арфа, нехай я неоплаканим не згину.

Грай, хлопче, грай! нехай той голос арфи

заглушить голоси в моєму серці,

ті голоси пророчі, неспокійні…