Розділ «Легенди»

І здавалось, мов погляд таємний ховають закриті повіки,

А блідії уста ледве стримують усміх ворожий.

Скам’яніли погоничі, вгледівши мертву царицю.

Тільки шейх правовірний не втратив святого спокою,

Він не лякався жінок, ні живих, ані мертвих,

Звик тільки ціну складать їм на гучних базарах.

Він подумав: «Ся жінка ціни в нашім краю не має,

Але безумнії джаври заплатять безумнії гроші» —

І наказав обережно забрати з піску ту царицю

І покласти її в саркофаг, не грабуючи злота.

Царським ложем здавалася чорна важка домовина,

Як заблищала над нею змія золотая Урея.

Але закрилося гучно каміннеє віко,

Ра-Менеїс заховалась назавжди від ясного сонця.

Далі пісками сипкими до моря подавсь караван,

Без перешкоди дійшов до приморського людного міста.

Не помилився розсудливий шейх: справді, джаври безумні

Гроші безумні йому заплатили за мертву царицю

І повезли її геть через море на північ.

Там на півночі, далеко, в тім місті, що вкрите туманом,