Розділ «Легенди»

Руйнувать стали руки безбожних гробниці і храми,

І не раз, як рука, чи повітря, чи сонце торкались

Тисячолітнього трупа – він розпадався на порох,

І сміялись безумні нащадки, що й мумії предків не вічні…

Раз на північ ішов караван, щоб одправить за море

Награбовані скарби з руїн фараонів забутих.

Попереду везли саркофаг величезний порожній,

Чорний камінь на сонці блищав, мов розпечена бронза,

Ледве сунули десять верблюдів тягар той пекучий.

Раптом передній погонич, ідучи, спіткнувся.

Глянув додолу й відскочив, ужалений страхом, —

Під ногами у нього лежала гадюча голівка,

І палали, мов іскри, на сонці червонії очі

«Ля Ілляга! – сказав йому шейх каравану. —

Ся гадюка не з тих, що збавляють життя правовірним, —

Гляньте, вона золота, в неї очі – коштовні рубіни».

І власноручно почав підводить з піску ту гадюку,

Але слідом за змією з піску підвелося зненацька

Мертве обличчя в подвійній короні Єгипту,

Ра-Менеїс підвелася, дивно-нетлінна цариця,