Розділ «Легенди»

В темних, карих очах прокидались рубінові іскри,

Миттю лев той народний під ноги цариці лягав,

З усміхом сфінкса цариця йому наступала на шию.

Ра-Менеїс панувала і в храмах нарівні з богами.

Всі камінні богині робились до неї подібні;

Руки майстрів заселили пустиню навколо Єгипту

Людом колосів з обличчям гордої Ра-Менеїс.

І не було ні одної струни на єгипетських арфах,

Щоб не співала хвали повновладній цариці Єгипту.

Ра-Менеїс будувала собі піраміду в пустині, —

Більше лягло там людей, ніж каміння, паленого сонцем.

Але не встигла вгорі загостритися царська могила,

Як над Єгиптом було вже одне тільки сонце – небесне.

Ра-Менеїс на пурпурове ложе злягла – і не встала.

Тихо лежала цариця в сповивачах, повних бальзаму,

З блідо-злотистим обличчям, неначе з слонової кості,

А над чолом, як і перше, сіяла корона —

Двох Єгиптів вінець і змія золотая Урея.

Ра-Менеїс положили у барку червону,

І поніс її, тихо колишучи, далі, все далі