Розділ «Частина друга»

– Га! га! – закричали всі чотири, перецілувались і почали: – а ну йому марш! – І втяли такого доскочистого, аж волосся їжиться.

Люборацький тимчасом роздягнувся, достав калитку з кишені і стенув щось у кулаку. Переграли ті, а він і каже:

– Спасибі! нате ж вам кому на живицю, кому дудку прополоскати. Та й я коло вас зогріюсь. – І дав півкарбованця.

Стали чергуватись, кому б піти. Антосьо хотів уже хурмана посилати, як входить бурсак.

– От хто піде! – каже басиста.

– Куди? – питає той.

– По живицю.

– Ов-в-ві далеко! – озвавсь бурсак. – Аж у город?

– Ні! тут через п'яту хату.

– Давайте, піду; а за те послухаю.

Дав йому басиста гроші, а сам побіг: – почекай, – каже, – я зараз вернуся. І в ту ж минуту приносить пляшку: – на, каже, й посудину.

– От якої живиці! – озвавсь бурсак, – а я думав, що й справді живиці, та й думаю: де тут крамничка через хату, то я її не знаю?

– А хіба ж це не живиця? – каже скрипач.

– Ще й правдива живиця: хоч якого оживить! – озвавсь басиста, а бурсак:

– А за всі брати?

– За скільки влізе, – каже басиста.

– То може б більшу посудину хай би взяв? – питає скрипач.

– Буде й цього, – каже басиста, – бо як не подужаємо, то щоб не вивітрилась.

– А закусить? – бурсак питає.

– Закусити єсть, – озвавсь Антосьо й додав: – ти ж, брате, не гнівайся, що ми тебе, гостя, посилаєм: і сам же вип'єш. А признайся: ти ж і на різдво, й на новий рік, і на ордан не то не пив, а й не бачив, як п'ють?