Розділ «Частина друга»

– Та що тут пробуватись! Без сорома казка – он де двері, або випхаю! Вибирай що хоч: або прощайся і не навідуйся, або все розкажу.

– Розказуй! – озвавсь Робусинський, а сам шапку в кулак і потис за поріг.

Так випало, що на цю комедію не було свідків, а тут виходить Галя. Не довго б балакали про своє, як увійшов її батько, а там і мати ввійшла. Тоді вже поплелось на гурт, що й сам Соломон ладу б не дійшов…

IX

Не йшов час – летів час, а ще Антосьо коло коханої: тут на вакації розпустили, а от вже й друга пречиста. Поговоривши з Галею не раз та й не два про все, а з старими поглузувавши над прошлим життям та над семінарським урядом, Антосьо признавсь у своїм замірі й виїхав до Кам'янця почути списки та й білет взяти і Галю опісля. Як молотом межи очі, так йому списки вдались: булий інспектор, ставши ректором, черкнув Антося аж «вне разряда». «Пропащі світи!» – подумав хлопець, плюнув, аж семінарія здригнулась, і пішов. Не проминув ректор і цього: зараз же приставив архиреєві, а цей вже набитий був, як рушниця; треба було тільки Антосьові появитись, щоб і вистрілило в його, як з гармати. І Антосьо не забаривсь під кулю.

– Ты Люборацкий? Знаю, – відказав архирей, прочитавши його прошения. – Проси дьячковского места.

– Ваше преосвященство!…

– Дьячковского места проси!

– Одно слово, ваше преосвященство…

– Еще и клевещешь на начальство! Прочь с глаз.

– Одно слово, ваше преосвященство…

– Какое?

– У меня мать вдова, у нее внук сирота и дочь сирота…

– Все это так, а ты проси дьячковского места.

Пішов Антосьо, понурився: чи з гори вбитись, чи в воді втопитись?… От і виграв, що вчився, що за правду стояв.

Багато де в кого треба було постояти йому, не одному поклонитись, поки архирей згодився дати Антосьові попівське місце. Але ж за те він повинен був або посидіти в монастирі «на испытании», або в консисторії також «на испытании», або женитись, де архирей покаже.

Вибрав Антосьо консисторію, щоб з монахами не зустрічатись та мати змогу хоч на скрипці тугу свою виговорити, та й задумався: що й як написати в Кукілівку? Якби на певен час замкнули, то просив би підождати, а так… Що з цього вийде?… Думав-думав, та й написав все, що сталося і просив відпису. Ждав-ждав, не діждався, наче пішов лист у море на дно. Як приїздить Робусинський – вже під «рукоположеніє». Де женився? де? що?… – У Кукілівці, каже, а висвятиться в Солодьки…

– Доле ж моя неприкаянна! – залаяв Антосьо й пішов до архирея, впав у ноги й просить: визвольте мене, бо з голоду пропаду, або буду хабарі брати.

– Какой же ты непорочный! – процідив той крізь зуби. – Вставай, – каже, – да подавай прошение.

На архирейськім хуторі був диякон, а в його сестра – погана, та стара, та з'їдлива. От архирей і каже: