Розділ «VI»

Горлу своєму віжки й шлунку свободу дають.

Тож у той день, у який нам годиться лиш плакати гірко,

В день той, коли ти помер, Христе, в скорботний той час

Зменшити їжу ганебному череву нашому треба,

Втіхи від м’яса аби, сите, не мало цілком;

В день, отой саме, невірні влаштовують пишні бенкети,

Страви багатші тоді, ніж споживають щодня.

Тільки погасне у печах вогонь, вимивають до блиску

Кухню: тут повно лежить м’яса й страв різних смачних.

В русів братами вважають не тільки споріднених кров’ю,

З’єднує їх не лише спільність родинних зв’язків.

Вірність у дружбі взаємній єднає їх як побратимів,

Вірності клятву дають, руки стискають при тім.

Дружба єднає сестер, якщо подадуть собі руки,

Навіть міцніша стає дружба від кровних зв’язків.

Часто буває, що при вівтарях обіцяють дружити

Вічно з собою й тоді клятву, звичайно, дають.

Щодо розлучень подружжя, то русин є вільна людина,

Рідко розходиться той, хто побратимом назвавсь.

Кажуть, що спритну крадіжку вони не вважають ганьбою,