Розділ «ХV»

Борці за правду

Одночасно з ханом вийшов з Чигирину в поход з дванадцятьма полками козаків і гетьман Хмельницький.

Наближалася осінь. Україна була вкрита копицями, складеними з снопів покошеного хліба. По коліру копиць ще знать було, де складена червоно-золота пшениця, де жовте жито, а де срібно-жовтий овес. Зайшла саме возовиця і по царині було чимало людей з возами.

– Дивись, яка курява на сході! – гукнула з воза жінка до свого чоловіка, що подавав на вилах їй на віз снопи. – Чи не татари йдуть, боронь Боже!

– Хіба татари зі сходу йдуть? – обізвався чоловік придивляючись. – Певно козаки з Чигирину.

Хмара куряви наближалася і скоро з-за кряжа виникло велике комонне військо.

– А он і з заходу курява! – скрикнула жінка, показуючи на захід. – Матінко! Оце ж пропали ми, бо з заходу певно ляхи та тут будуть битись з козаками.

Чоловік заметушився, запрягаючи волів і поїхав геть далі од шляху.

Зі сходу наближалося козацьке військо. Чепурне те військо і на добрих конях, всі козаки, як один. Ідуть сотня по сотні, полк за полком, коливаючись та виблискуючи на сонці гострими списами. Попереду сам Богдан Хмельницький їде на буланому, оточений пишною старшиною. То іде він походом на Поділля, аж до Дністра, бо туди наблизивсь і став під Жванцем з великим військом його ворог, король польський, а за річкою біля Хотину стали його спільники – волохи й угорці.

Побачив гетьман, що на зустріч наближається військо, і здивовано приглядається. Розглядів він і те, що попереду того війська їде віз, а на возі щось чорне лежить...

– Панове, – звернувся гетьман до старшини, – що воно таке?

Полковники, хто був з молодчими очима, вже розгляділи, що те чорне була труна, і догадалися, що то везуть тіло гетьманського сина Тимоша, але ніхто не хотів того сказати уголос.

– Тиміш!... Тиміш! – з розпачем скрикнув нарешті гетьман.

Хмельницький мав уже звістку, що у бойовищі з ляхам й волохами під Сочавою Тимоша було тяжко поранено, і тепер, розглядівши труну, зразу догадався, хто в ній.

– Сину мій нещасний, любий! Надіє моя!

– Не побивайся, гетьмане! – кажуть полковники. – На все Божа воля.

– Слава Господеві! – скрикнув гетьман опанувавши собою. – Славлю Господа, що мій син помер, як козак, і не дався ворогам до рук!

Гетьман зліз з коня. Зійшла з коней і вся старшина. Військо козацьке спинилося. Всі поскидали шапки. Віз з труною наблизився, з позад війська надійшли попи і заспівали “вічну пам’ять”. Пішов з кадила синенький дим і розвівався по вільному повітрі. А в повітрі над труною весело щебетали пташки, байдужі до людського горя.

Поцілував гетьман труну свого сина.

– Рано ти, сину мій, ліг спочивати. Попередив свого старого батька!

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Борці за правду » автора Кащенко Адріан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ХV“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи