Розділ «ДРУГИЙ»

Полягти, щоб вітчизна лишилась спасенна.

За вітчизну-бо краще і голову скласти,

Ніж піддатись ганебно, навколішки впасти.

Тож коли хто не хоче за край умирати,

Той з вітчизною згодом піде погибати.

Був це воїн шляхетний, волів рану взяти,

Християн поганину нізащо не дати.

Від такої причини і смерть напосілась,

Але слава про мужність його залишилась,

Як у того спартанця, у Леонідеса,

Котрий мужньо постав був на силу Ксерксеса:

Він шістсот із собою вояцтва поставив,

Хоч загинув, а Ксерксових воїв знеславив.

Ворогів аж сто тисяч тоді воювало,

Від шести сотень двадцять їх тисяч упало.

Хоч шістсот їх на плаці навіки лишились,

Та в полон ні одного при тім не схопили,

їхній мужності доти судилося жити,

Доки Ніл буде хвилі широкі котити.

Славу вічну для себе отак набуває