Розділ «Поворіт додому»

Вродлива дівчино морська.

«Смутніш вони бути не в силі,

Бо й так вже вільготні й сумні, —

То крапля із синьої хвилі

Зосталася в очах мені».

Як чайка там скиглить та в’ється!

Як море шумить та гука!

Чого твое серце так б’ється,

Вродлива дівчино морська?

«Ох, б’ється воно невгамовно

Те серце моє навісне, —

Кохаю тебе невимовно,

Ти, любе створіння земне!»

16

Вечірні промені ясні

По хвилях миготіли,

Біля хатини самотні,

Мовчазні ми сиділи.

Все море вкрили тумани,

Вгорі чайки кружляли;