Розділ «Поворіт додому»

В йому спочивають на дні.

9

Над морем зійшов місяченько,

Поблискують хвилі сріблом;

Я любку мою обіймаю,

Серденька тремтять нам обом.

Я тихо сиджу, мене люба,

Кохана в обіймах держить.

«Що чуєш ти в гомоні вітру?

Чого біла ручка тремтить?»

«Ох, друже, не вітру то гомін!

То співи русалок лились,

Мої то співали сестриці,

їх море пожерло колись…»

12

Вітер смерчі білі, страшні

Із води зриває,

Вітер хвилю б’є та крутить,

Та шумить-ридає.

З неба темного невпинно