Розділ «Поворіт додому»

14

Вже вечір. На морі так темно,

Все море в туман повилось;

А хвилі шумлять так таємно,

Щось білеє з хвиль тих знялось.

Русалка з води виринає,

Сідає край мене вона;

І тяжко русалка зітхає,

Тремтить її шата срібна.

Мене пригорта і цілує,

До болю в обіймах стиска,

Занадто вже щиро милує

Вродлива дівчина морська.

«Я чуло тебе пригортаю,

Я міцно тебе обняла,

В обіймах зогрітись бажаю,

Холодна вечірняя мла».

У сутіні хмарної ночі

Щораз блідий місяць зника;

Смутніють щораз твої очі,