Розділ «Поворіт додому»

Метушиться в хаті, кленучи,

Рудий карбівничого син,

Об стіну рушницею кида

І люто регочеться він.

Дівчина пряде, і на кужіль

Все котяться сльози дрібні;

Собака вищить і, тремтячи,

Прищуливсь до ніжок її.

8

Дівчино, рибалонько люба,

Човенце сюди приверни,

Ходи сюди, сядь, поговорим,

Дай рученьку білу мені.

До серця мого пригорнися,

Не бійся так дуже мене,

Щодня ж ти ввіряєшся морю,

А море і дике, й страшне!

У серці моїм, як і в морі,

Є бурі й прибої страшні,

Але й прехорошії перли