Розділ «Поворіт додому»

Хатина при їй вартова;

Увесь у червоному хлопець

Рушницю свою набива.

Він ходить; по сталі рушниці

Проміння іскриться ясне;

Він честь віддає мені нею, —

Ох, краще б застрелив мене!

5

Ніч, дощ і негода страшенна,

На небі нема ні зорі;

Я мовчки по гаю мандрую,

А вітер шумить угорі.

Тремтить якийсь вогник здалека, —

Се, певне, в хатині лісній;

Мене той вогонь не привабить:

Неприязно в хаті сумній.

Стара і сліпа там бабуся

На кріслі понуро сидить,

Так тихо сидить, мов камінна,

Ні слова не мовить, мовчить.