Розділ «Поворіт додому»

І се – життя! лиш вічнеє страждання,

Прощання вічне, вічне розставання!…

Чом ти мене у серці не сховаєш?

Чом поглядом навік не затримаєш?

71

Ми їхали вдвох цілу нічку

У темнім почтовім ридвані,

Сміялись собі, жартували,

Провадили речі кохані.

Та як ми після здивувались

Над ранок, моя ти єдина!

Сидів проміж нас подорожній,

Амур – та сліпая дитина.

74

Як будеш дружинонька шлюбна моя,

То можеш ти з того радіти, —

Весело живи, у всім воля твоя,

У всім тобі буду годити.

Чи лаяти будеш мене, а чи бить,

Я все теє буду терпіти, —