Розділ «Поворіт додому»

Від думок-гадок вдень і вночі,

Тепер згубили вже зовсім

Мене твої кохані очі.

Де не піду я, всюди твій

Розумний, любий погляд сяє, —

Не думав сам я, що моє

Серденько ще раз покохає.

62

Сьогодні у них товариство,

У вікнах усюди вогні.

Я бачу коханую постать

Високо у яснім вікні.

Не видко тобі, що в темноті

Стою під віконцем твоїм,

Не видко тобі, що повстало

У темнім серденьку моїм.

Розіб’ється темнеє серце,

Кохання розіб’є його,

Тремтить воно, кров’ю облите,

Ти ж мила, не бачиш того.