Розділ «Поворіт додому»

Літнім вечором зо мною

Люба донна походжає.

І її стрункую постать

Мої руки обіймають,

Мені чутно, як зітхання

Груди горді їй здіймають.

Понад нами в темних липах

Вітер шепче полохливо,

Сни лихі бринить струмочок

Таємничо і журливо.

«Ox, sennora! серце чує, —

Хутко маю мандрувати,

І по мурах саламанських

Більше нам не походжати!»

84

Я бачу, що ти вже мене покохала,

По очах, по мові я теє пізнав;

Коли б твоя мати при нас не стояла,

То я б поцілунка від тебе дістав.

Ранесенько завтра я місто покину, —