Розділ «Поворіт додому»

Ох ви, устонька невдячні,

Нащо ж ви лихе казали

На того, кого так щиро

Що день божий цілували?

79

Ох, се знов ті самі очі,

Що колись мене вітали,

Знов уста ті самі любі,

Що так мило цілували!

Знов той самий голос чую,

Що мені й по ночах снився!

Але я вернувсь додому

Не такий, як був, – змінився.

Ті хороші білі руки

Знов кохано обіймають,

Та в моїм серденьку глухо,

Поцілунки не діймають!

82

По валах у Саламанці

Тихий вітер повіває,