Розділ «Поворіт додому»

Складаю я вічнії вірші, —

Чого ж іще, любко, тобі?

За тії чудовії очі

Я гину тепер у журбі,

Зовсім мене ними згубила, —

Чого ж іще, любко, тобі?

69

Я з вами розстався у літнюю спеку,

Побачився знову у лютій зимі;

Тоді ваше серце горіло-палало,

Тепер ви спокійні, холодні, німі.

Знов з вами розстанусь, знов потім побачусь,

І холод, і пал вам у серці замре,

Пройду я байдуже по вашій могилі,

І серце моє буде вбоге й старе.

70

Я з нею розстаюся, я її покину,

Вона ж мене так пестить, обіймає!

Я б так хотів зостатись хоч на днину,

Та з кіньми вже товариш дожидає.