Розділ «З подорожі до Гарца»

І блакитнеє проміння

Грало в синіх зіроньках.

Почала мені на пальці

Мила злотий кучер вить,

Пестить, грається, цілує,

Усміхнулася й мовчить.

Речі всі в хатині тихій

Щиро дивляться на нас, —

І, здалось мені, що бачив

Шафу й стіл я вже не раз.

Б’є дзигар поважно й мило,

Цитра, – чується мені, —

Почина сама бриніти,

І сиджу я, мов у сні.

От тепера час той певний,

В місці певнім я сиджу —

І, здається, я от зараз

Певне слово те скажу.

Чи ти бачиш, любко мила,

Північ міниться й тремтить!