Розділ «З подорожі до Гарца»

Давня скеля пробудилась,

Став з ялиною шумить.

Духів спів і бренькіт цитри

Із розскелини луна,

Раптом гай квіток з’явився,

Наче ярая весна.

Квіти сміливі, непевні,

Листя дивне і буйне,

Пахнуть, красні-ясні, в’ються,

Їх жага додолу гне.

Рожі, наче дикий пломінь,

Раптом блиснули в гаю,

І знялись лілеї к небу,

Мов колони з кришталю.

Зорі, мов великі сонця,

Погляд любий, палкий шлють,

В келих лілії великий

Променисті хвилі ллють.

Але ми з тобою, любко,

Теж змінилися в сей час: