Розділ «З подорожі до Гарца»

На білії груди мені,

І мріями будеш літати

У давні часи чарівні.

Я так тебе пестити буду,

Тебе покохаю сама,

Як владаря Генріха свого, —

Вже ж Генріха мого нема.

Хай мертві лежать в домовині, —

Живим треба в світі пожить;

А я ж бо вродлива, мов квітка,

І серце веселе тремтить.

Ходи лиш до мене до замку,

З кришталю мій замок ясний,

Там лицарі, й панни, і джури

Заводять таночок дивний.

Шумлять там шовкові убрання,

Залізні остроги дзвенять,

Там карлики грають у сурми,

Там бубни й сопілки бринять.

Як Генріха, владаря свого,