Розділ «З подорожі до Гарца»

А в кімнаті огник блимав,

Ледве-ледве прокидавсь.

Та в моїх блакитних зорях

Ясне проміння сія,

Рожі-устонька палають,

Люба дівчина мовля:

«Люд маленький, гурт дідочків

Наше сало й хліб займа,

Покладем надвечір в бодню,

А на ранок вже й нема.

Ті дідки щораз приходять

З молока сметанку пить,

Не накриють потім глеків, —

Кицька решту докінчить.

Отже, кицька наша – відьма, —

В горобину ніч тіка

На закляту скелю, – башта

Там стоїть, стара така.

Замок був там; зброї поблиск,

Сміх і співи там гули,