Розділ «З подорожі до Гарца»

Розмовляємо удвох:

«Щоб то ти молився часто,

Не йму віри я тобі,

Ти порушуєш устами, —

Та не молишся тоді.

Той холодний рух, недобрий,

Завжди він страшний мені.

Але страх той розганяють

Погляди твої ясні.

Чи ти маєш віру праву?

Маєш ти закон твердий?

Віриш ти, що є небесний

Бог отець, син, дух святий?»

«Ох, дитино, як малим я

Ще на лоні неньки був,

Вірив я, що бог отець є,

Силу й добрість бога чув!

Знав, що бог хорошу землю

Й гарний люд на ній створив,

Сонцю, місяцеві й зорям