Розділ «УКРАЇНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ»

Після закінчення місцевої школи вступив до Івано-Франківського музичного училища (скрипковий клас), яке закінчив 1980 року. А 1985 року закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка.

Працював учителем на Київщині, літературним редактором у видавництвах "Веселка" (1986-1987), "Молодь" (1987-1989), дитячому часописі "Соняшник" (1991-1992), головним редактором дитячих програм "Укртелефільму" (1993).

Ще дев'ятнадцятирічним юнаком на всеукраїнському семінарі молодих авторів його було обрано найкращим поетом. Вихід його першої книги гаряче відстоювала легендарна українська поетеса Ліна Костенко. 1986 року І. Малкович став наймолодшим членом Спілки письменників СРСР.

1984 року з'явилася перша книжка віршів І. Малковича "Білий камінь", 1988 – збірка "Ключ". Третя книжка під назвою "Вірші" вийшла в 1992 році, а поетична збірка "Із янголом на плечі" побачила світ у 1997 р. Вірші Івана Малковича входять до літературних (вітчизняних і перекладних) антологій, хрестоматій, шкільних підручників. їх перекладають на музику Марія Бурмака, Віктор Морозов, Тарас Чубай та інші композитори і виконавці. Рядками з його поезій називають вечори. За його сценаріями проводять свято Святого Миколая. А на Різдво і Старий Новий рік він сам ходить із вертепом та Малайкою.

Ось як написав про нього Дмитро Павличко: "...Він має музичну освіту, що благодатно відбивається на його творах. Літературними вчителями цього автора можна назвати Євгена Плужника та Богдана-Ігора Антонина. Але, приглянувшись уважніше до його поезії, побачимо, що в нього є третій і, можливо, найголовніший наставник – Павло Тичина. Вчитися для Івана Малковича – як, зрештою, для кожного справжнього митця – не значить наслідувати у письмі, а бути подібним лише у світовідчуванні, в жаданні певної естетичної досконалості... Але ж це поет, цілком своєрідний, справдешній. Його варто знати вже хоч би за те, що він в жодному слові своєму не покривив почуттям, що він дуже цільний у тому настрої, котрий можемо назвати уболіванням за добротою, лагідністю життя, що він у кожному образі являє свіжість і вишуканість..."

Іван Малкович був одним з організаторів першого пісенного фестивалю "Червона рута" в Чернівцях у 1989 році.

Нині Іван Малкович – упорядник, автор і перекладач декількох десятків книжок для дітей. З 1992 року – засновник і директор видавництва дитячої літератури "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", права на книжки якого купили відомі видавництва з одинадцяти країн світу. Видавництво порівняно молоде, але вже встигло заявити про себе: Спілка письменників України визнала найкращою книжкою 1994 року "Улюблені вірші", які були випущені ним. За тринадцять років роботи "А-БА-БИ..." вийшло майже 70 найменувань книжок загальним тиражем 2 мільйони. Деякі з них 22 рази завойовували гран- прі та займали перші місця на Всеукраїнському форумі видавців у Львові та в рейтингу акції "Книжка року". Книги цього видавництва "Снігова королева", "Казки туманного Альбіону", "Абетка", "Аліса у країні чудес", "Вінні-Пух", "Тореадори з Васюківки" – справжні витвори поліграфічного мистецтва.

ІВАН МАНЖУРА (1851-1893)

ТЕРЕНЬ МАСЕНКО (1903-1970)

Терень (Терентій) Германович Масенко народився 10 листопада 1903 року в селі Глодоси на Кіровоградщині у незаможній селянській родині. В автобіографічному вірші "Родословна" герой говорить, що його прадід був кріпаком, діда поглинули води Цусіми, батько поліг під Перемишлем у роки Першої світової війни, а мати ходила росяними стернями, дбаючи про долю своїх дітей...

Дід майбутнього письменника керував церковним хором, хата стояла біля сільського храму. Великим авторитетом і, можна сказати, першим учителем Терентія був його старший брат Степан, що закінчив Херсонську вчительську семінарію. Брат привозив з міста українські книги, які Терентій захоплено читав. Він і учитися пішов в українську гімназію, одну з перших у краї.

Навчався на робітфаку Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту, а пізніше в Харківському інституті народної освіти. 1930 року закінчив факультет журналістики університету.

Працював у редакціях газети "Червоний кордон", журналів "Молодняк" і "Перець", а у роки Великої Вітчизняної війни на радіостанції імені Т. Г. Шевченка.

Дебютував Терень Масенко "Маршем робітфаківців" у 1924 році. Перша збірка поезій "Степова мідь" вийшла 1927 року. Працював письменник також як нарисовець та автор книжок для дітей. Чимало віршів Т. Масенка покладено на музику композиторами Георгієм та Платоном Майбородами, А. Філіппенком, М. Дремлюгою, К. Домінченим, І. Шамо, Я. Цеглярем та іншими. Значне місце у творчості поета належить епічному жанру (роман у віршах "Степ"), Останні, видані за життя, прозові твори – есе та спогади про митців-побратимів Павла Тичину, Максима Рильського, Анатолія Петрицького, братів Майбородів, Джамбула та Янку Купалу, Андрія Малишка "Роман пам'яті".

Помер автор уславленої "Пісні про Дніпро" 6 серпня 1970 року. Похований у Києві.

ЗІРКА МЕНЗАТЮК (нар. 1954)

ПАНАС МИРНИЙ (Панас Якович Рудченко) (1849-1920)

ПАВЛО МОВЧАН (нар. 1939)

Павло Мовчан народився 1939 року в с. Вільшанка Васильківського району на Київщині. Два роки навчався в Київському університеті ім. Т. Г. Шевченка. Закінчив Літературний інститут ім. М. Горького (1965) та Вищі сценарно-режисерські курси (1970) у Москві.

З 1990 року – депутат українського парламенту чотирьох скликань. Перший заступник голови комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності. Голова Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка, голова громадської організації "За єдину Помісну Українську Православну Церкву".