Розділ «УКРАЇНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ»

Творча біографія Віри Климівни увійшла в численні видання – енциклопедію жінок України, антологію дитячої літератури "Дивоцвіт", біографічний довідник громадської організації "Сумське земляцтво в Києві", у Книгу ветеранів Великої Вітчизняної війни України до 60-річчя Перемоги, в Антологію української поезії.

Віра Артамонова має 6 наукових праць з медицини. А її життєвий девіз розкривається в її віршах:

Я радію і сміюся,

Красі дивного світу молюся...

Основна тема творчості Віри Артамонової – материнство, доля дружини. Поетеса глибоко розкриває тему фронтового життя, професії лікаря. У віршах цієї тендітної та мужньої жінки звучить гімн природі, обережне ставлення до найвідвертіших почуттів людини. Вона оспівує весну – час, коли все пробуджується і дає надію, закликає до романтики.

Віра Климівна – автор багатьох книжок для дітей: "Колючий м'ячик", "Малий", "Сонечко сказало правду", "Повітряний змій".

ВІРА БАГІРОВА (нар. 1948)

ВАЛЕНТИН БИЧКО (1912-1994)

Валентин Васильович Бичко народився в Харкові, однак дитинство його пройшло на Чернігівщині (тоді – Полтавська губернія): батько отримав там шматок поля. Хлопчик змалку пізнав смак тяжкої селянської праці. Він рано навчився тримати плуг, косити траву, користуватися ціпом. Пізніше автор розповість про свої дитячі враження і мрії в автобіографічній повісті "Благословлялося на світ" (1969).

Спочатку Валентин навчався у Прилуках, що за сім кілометрів від села. Пішов зразу в четвертий клас. Захоплювався гуманітарними предметами – мовою, літературою, історією, хоча не відставав і в інших. Свій перший допис видрукував у газеті "Правда Прилуччини" (тоді йому було лише 12 років).

Потім продовжив навчання в Харкові (після повернення батьків у це місто), у 18-й трудовій школі.

Знаковим для поета став 1925 рік: саме тоді почала виходити перша газета для дітей українською мовою "На зміну" (згодом "Зірка"), і вже у другому номері газети було вміщено його вірш "Червоній Армії".

Валентин Бичко ввійшов у літературу в середині 30-х років XX століття разом з Андрієм Малишком, Іваном Неходою, Миколою Нагнибідою та іншими поетами, а своїм наставником вважав Павла Тичину.

Здобувши вищу освіту в Харкові (Валентин Васильович у 1932 році закінчив Харківський інститут народної освіти й отримав диплом учителя української мови та літератури), працював на педагогічній ниві; був редактором газети "Зірка", головним редактором видавництва "Молодь", редактором журналу "Піонерія".

Перша книжка для дітей "Матері на заводах" вийшла в 1932 році, а за нею – "Першотравневий гість" (1935), "Веселі школярі" (1941), "Веселка" (1946), "Літа піонерські" (1954), "Вогнище" (1969), "П'ять казок" (1970) та інші.

За повість "Благословлялося на світ" та збірку поезій "Сімейний альбом" В. Бичко був удостоєний літературної премії імені Лесі Українки (1977).

Багатьом віршам поета судилося стати піснями ("Ронить листя клен похилий...", "Ой любов...", "Не вставай, тумане...", "Карнавальна" тощо).

Творче кредо Валентина Бичка – дивитися на світ "прозірним оком простоти".

ДМИТРО БІЛОУС (1920-2004)

ВІКТОР БЛИЗНЕЦЬ (1933-1981)