• протиставлення реальності та ілюзій;
• гармонійне сполучення трагічного з комічним, піднесеного з вульгарним, жахливого з кумедним, тобто "поєднання непоєднаного";
• інакомовність;
• нахил до ускладненої форми;
• погляд на Бога як на вершину досконалості (але зберігався і антропоцентризм: людина трактувалася не як противага Богові, а як найдосконаліше його творіння);
• збереження античного ідеалу краси, але спроба поєднання його з християнським ідеалом (Венера Мілоська і Сікстинська мадонна).
Термін "бароко" дав можливість об'єднати в межах цього літературного напряму чимало течій і шкіл, які існували здебільшого протягом XVII століття й відзначалися типологічно спорідненими рисами. Зупинимось на характеристиці деяких з них.
1. Гонгоризм— аристократична школа в іспанській поезії, яку започаткував поет Луїс де Гонгора.
Ознаки цієї школи
• відмова від ренесансного принципу доступності поезії;
• утвердження культу чистоти форми, принципової безсюжетності і ускладненості поетичного слова.
• 2. Маринізм — літературна течія в Італії XVII століття, пов'язана з ім'ям Джамбатісто Маріно.
Характерні риси цієї школи:
• перевага форми над змістом;
• наявність примхливих метафор, порівнянь, словесної гри при відсутності відчуття, етичних і громадських ідей.
• 3. Преціозна література — (від франц. "вишуканий", "витончений") аристократичний напрямок у літературі Франції XVII століття.
Особливості
• оспівування галантного кохання та дрібних епізодів із світського життя;
• використання примхливих метафор, умовних алегорій, перифраз;
• улюблені форми лірики: сонети, рондо, послання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія зарубіжної літератури XVII—XVIII століття» автора Давиденко Г.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ренесансний реалізм у літературі XVII століття“ на сторінці 2. Приємного читання.
