Найбільш плідними у творчості Гольдоні були 14 років, які він прожив у Венеції (1748—1762). Це були роки його письменницької слави.
Титанічна праця, якою займався Гольдоні протягом цих років, принесла йому величезну популярність, любов народу і водночас нещадні напади критиків. У той час, як італійці називали його "протокоміко" ("першим комічним поетом"), а прості люди Венеції буквально носили його на руках, критика піддавала його та його твори жорстокому цькуванню.
На чолі ворожого табору стояли публіцист Баретті та письменник Карло Гоцці. Гольдоні називали "поетом черні". Гоцці звинувачував його у відсутності патріотизму, у наслідуванні французьких зразків, у грубому натуралізмі.
Через ці цькування драматург був змушений залишити венеціанський театр і переїхати у 1762 році до Франції, у Париж, куди його запросили як драматурга італійської комедії. Тут, на батьківщині європейського Просвітництва, Гольдоні користувався симпатією і підтримкою Вольтера.
У Парижі Гольвін прожив останні 30 років свого життя. Робота драматурга в Італійській комедії принесла йому величезне розчарування. Гольдоні довелося знову писати "комедії сюжету", тобто сценарії для імпровізації, як того вимагала французька публіка.
Починаючи з 1765 року був призначений вчителем італійської мови принцес, доньок Людовика XV. Цю посаду він обіймав протягом декількох років, переїхав до Версалю і відійшов від театральної справи. Однак, за його власним висловом, багаторазово повторюваним у "Мемуарах", він "жив при дворі, але не став придворним".
У 1771 році Гольдоні написав французькою мовою, яку досконало опанував, комедію "Ворчун-благодетель". Ця п'єса мала у Франції такий успіх, що навіть на меморіальній дошці, прибитій на будинку Гольдоні у Парижі, він характеризувався перш за все як автор саме цієї п'єси. Наводимо для підтвердження зміст напису: "Здесь скончался в бедности б февраля 1793 года Карло Гольдони, прозванный итальянским Мольером, автор "Ворчуна — благодетеля", родившийся в Венеции в 1707 году".
Комедія "Ворчун-благодетель" була останнім яскравим спалахом драматургічного таланту Гольдоні.
Останні роки свого життя він присвятив написанню "Мемуарів" французькою мовою, які були опубліковані 1787 року.
Літературний спадок величезний. Він написав 267 п'єс, з них більше 150 комедій. Найкращі з них: "Слуга двох панів" (1749), "Хитра вдова" (1748), "Феодал" (1752), "Трактирниця" (1753).
Комедії Гольдоні можна поділити на дві групи:
• комедії нравів із буржуазного та дворянського побуту, написані італійською літературною мовою;
• комедії із народного побуту, написані венеціанським діалектом.
Жанр казки - ф'яби у творчості К. Гоцці
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія зарубіжної літератури XVII—XVIII століття» автора Давиденко Г.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Життя і творчість К. Гольдоні. Погляди драматурга на театр "Дель Арте"“ на сторінці 2. Приємного читання.
