Сам термін "комедія dell'arte" перекладається як "професіональна комедія". Вона виконувалась акторами-професіоналами і вимагала високої акторської майстерності на відміну від так званої "вченої комедії" (остання, як правило, виконувалась у багатих будинках акторами-аматорами).
Комедія dell'arte мала ряд особливостей та правил:
♦ комічні персонажі виступали у карикатурних масках (звідси інша назва жанру — "комедія масок");
♦ уся п'єса являла собою сценарій, ролі були лише поверхово намічені, і актори імпровізували свої діалоги та монологи (тут проявлялася блискуча здібність італійців до імпровізації);
♦ постійними, незмінними були персонажі комедії і навіть їхні імена;
♦ у "комедії масою> брали участь від 10 до 13 дійових осіб:
• дві пари закоханих;
• два комічних старигани;
• двоє слуг;
• "бій-служниця";
• пихатий "боягуз-капітан";
• 2—3 другорядних персонажі;
♦ всі герої мали усталені риси:
♦ один із закоханих юнаків відрізнявся сміливим та за хвацьким характером; другий — скромністю та сором'язливістю;
♦ таким же чином різнилися і характери закоханих дівчат тощо;
♦ ці дві пари драматург (точніше — укладач сценарію) міг групувати різними способами, викликаючи між ними непорозуміння, ревнощі, суперечки та примирення;
♦ один із комічних стариганів носив ім'я Панталоне і зображував скупого багатого венеціанського купця;
♦ другий комічний стариган, "доктор", зображав вченого з Болоньї;
♦ слуги позначалися поняттям "дзанні": це слово було зменшувальним від "Джіованні" і вважалося рівнозначним до слова "простак"; перший і другий дзанні відрізнялися один від одного за темпераментом і походженням:
♦ один зображував селянина з Бергамота, нахабного увальня та ненажеру;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія зарубіжної літератури XVII—XVIII століття» автора Давиденко Г.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ІТАЛІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА XVIII СТ. К. ГОЛЬДОНІ І К. ГОЦЦІ“ на сторінці 2. Приємного читання.
