Гете - учений
Гете був пристрасним і талановитим дослідником. Веймарське видання його творів складало 56 томів, 12 з яких присвячено науковим працям. За змістом вони охоплювали весь спектр природничих наук: ботаніку, зоологію, остеологію, порівняльну анатомію, палеонтологію, мінералогію, фізику, хімію, астрономію тощо.
Свої найважливіші наукові праці Гете написав між 40 і 45 роками. Серед його найбільших наукових досягнень наступні:
• розробка власної, загалом правильної, теорії прогнозування погоди;
• започаткування нової галузі знань — метаморфоз рослин;
• відкриття міжщелепної кістки у людини.
• 30 років пролежали наукові праці Гете в шухляді його столу, оскільки тогочасний учений світ був ще не готовий до їх сприйняття.
У шістдесятирічному віці він мав аудієнцію (1 година) із Наполеоном. Наполеон запросив першого поета Німеччини до Парижа, щоб той написав п'єси для його імператорського театру. Однак, Гете відхилив це запрошення.
Постійною резиденцією драматурга стає будинок на центральній площі Веймара.
Наприкінці життя до письменника приходить світова слава, його дім стає центром світової культури. Юний Гектор Берліоз присвятив Гете свого "Фауста"; геологи назвали його ім'ям знайдений ними новий камінь ("гетит").
Останні роки життя Гете позначені невтомною працею і втратою близьких людей. Померла дружина, Христина Вульпіус, з якою поет прожив 28 років; під час подорожі до Італії помер його син Август, померли старі друзі.
Ранньою весною 1832 року Гете застудився і через тиждень 22 березня помер.
Гете — видатний поет-лірик світової літератури
За своє творче життя він пережив кілька епох у розвитку європейської поезії, і це позначилося на його ліриці, яка в різні часи живилася мотивами рококо і традиціями народної поезії, ідеями сентименталізму, класицизму і романтизму, а також поезією мусульманського Сходу.
Узята вся разом, вона являє собою самостійний і чи не найяскравіший етап у розвитку європейської лірики на межі XVIII—XIX століть.
Гете, як ніхто інший, розвинув жанрову і стильову основу європейської лірики. Традиційні жанрові форми Відродження та класицизму посідали у його творах незначне місце (сонет) або суттєво переосмислювалися (ода). Водночас поетові до вподоби такі форми поетичної творчості як послання, поетичні привітання тощо. Від своєї ранньої, "штюрмерської" творчості він успадкував сміливе, без огляду на авторитет, освоєння будь-якої теми: піднесеної чи буденної, сентиментально-незначної чи загальнозначущої, казково-легендарної, побутової, пейзажної чи філософської, абстрактно-медитативної тощо. Гете започатковував нові ритми, строфічні форми та їхні різновиди, збагатив риму.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія зарубіжної літератури XVII—XVIII століття» автора Давиденко Г.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Діяльність Гете у державному апараті Веймара“ на сторінці 2. Приємного читання.
