І дитинці маленькій. А-а-а.
Крім того, дитина знайомиться із новими поняттями (рибка, човник), а також дізнається про забарвлення котів.
У колисанках іноді зберігаються найдавніші образи Богів сну Сойка і Дрімоти:
Ходить Сопко по долині, Мати кличе до дитини:
— Ой Сопочку, соколочку, Іди до нас в колисочку! Іди до нас в колисочку. Приспи нашу дитиночку!
Або:
Ой ходить Сон коло вікон, А Дрімота коло плота, Питається Сон Дрімоти:
• А де будем ночувати?
• Де хатонька теплесенька, Де дитина малесенька, Там ми будем ночувати, Дитиночку колисати.
Або:
...Налетіли гулі, Сіли на колисці В червонім намисті. Стали думать і гадать, Чим дитинку дарувать: Чи Сопками, чи Дрімками, Чи красними ягідками!
— Подаруймо Сопки-Дрімки. Сонки-Дрімки в колисоньки, А Ростоньки у костоньки, Добрий розум в головоньки..."
Розвиваючими дитяче мислення в українській етнопедагогіці є чимало пестушок, забавлянок, небилиць. Найпоширеніші з них відомі всім "Сорока-ворона на припічку' сиділа...", "Ладоньки-л адусі", "Куй, куй чобіток" тощо. В таких забавлянках найкраще розвивається пам'ять дитини, її мовлення, логіка мислення, виробляється розуміння навколишнього світу. Коли дитина плаче, її заспокоюють спеціальними примовками:
Цить, не плач, Я спечу тобі калач, Медом помажу, Тобі покажу, А сам з'їм.
Якщо дитина ще не розуміє іронії, насмішки над плаксою, то їй проказують цю ж примовку, але з іншим кінцем: "Медом помажу, усім покажу, а тобі дам". Пестушки та забавлянки переважно промовляються речитативом, іноді співаються.
Цікавим жанром у дитячому фольклорі є так звані небилиці, або нісенітниці. Дітям трьох—чотирьох років уже зрозумілий їхній парадоксальний зміст, що викликає здоровий сміх і жарти:
Півень задавив коня — Нічим їхать до млина. А бабині коноплі На печі попріли, А дідові постоли На льоду згоріли.
У дитячому фольклорі також дуже поширені "безкінечні пісеньки", які можна співати, доки не набридне:
Був собі журавель та журавочка, Наносили сінця повні ясельия. Наша пісня гарна й нова, Починаймо її знову: Був собі журавель...
Дитячі фольклорні твори складалися як дорослими, так і самими дітьми. Переважна більшість із них — це, на думку багатьох дослідників, творчість самих дітей (особливо середнього і старшого віку). Діти дуже часто перероблюють і переосмислюють пісні дорослих, вкладаючи в них зрозумілий для них самих зміст.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українське народознавство» автора Кравець В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДИТЯЧИЙ ФОЛЬКЛОР ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ЕТНОПЕДАГОГІКИ“ на сторінці 2. Приємного читання.
