Вагітність позначалася старослов'янським словом берем'я. Це слово, як і інші однокорінні слова — беремінна, оберемнена, походять від давньо-індоєвропейської основи дієслова bero — беру, несу (пор. ще оберемок). Нагадаємо також, що первісне значення слова нести пов'язане із поняттям "знести яйце", а брати — "приймати пологи" (пор. "баба-бранка" — повитуха).
У "Слові нікоєго христолюбця" читаємо, що язичники "вірують у Перуна й Хорса... і у Вили, їх же числом три-дев'ять сестріниць, глаго-лять невігласи і мнять їх Богинями і тако покладають їм треби й короваї їм ломлять, і курей ріжуть" (курсив мій. — ГЛ.).
З цього тексту бачимо, що:
Вили — те саме, що й Берегині, їх, як і Берегинь, три-дев'ять сестріниць, тобто двадцять сім;
1) Вила у південних слов'ян - це та сама Русалка у східних слов'ян.
Отже, якщо Вила у тексті названа Богинею, то логічно й Русалку вважати Богинею, тим більше, що в тексті є вказівка на самих віруючих, яких християнин назвав "невігласами" за те, що вони "мнятьїх Богинями".
2) Вилам, а отже, й Русалкам кладуть ті самі треби, що й Рожаницям. Григорій Богослов (автор IX ст.) уточнює, що Богиня Рожаниця у
слов'ян подібна до грецької Богині Артеміди (опікунки дітонародження).
Отже, Берегиню можемо вважати Богинею, близькою до Рожаниць, Русалок, Матері-Землі та інших жіночих сутностей природи.
Як би сучасні дослідники не препарували нашу міфологію, як би не ділили наших міфічних істот на "вищих і нижчих", "чуттєво-надчуттєвих", "демонічних і теїстичних", сучасними рідновірами такі "дослідження" сприймаються як некоректні, бо релігія завжди є способом духовного пізнання людини, її зв'язку з духовними сутностями рідного народу та рідної природи, а рідна мова надає їм рідних імен. Українська міфологія багата на образи, наповнена силою-силенною духовних істот. Все, що є в природі, було населене: в лісі — Полісун, в очереті — Очеретяник, у полі — Польовик, у болоті — Болотяник, скарби стереже — Скарбник, хворобу приносить — Пропасниця або Моровиця. Дослідження української релігійної міфології продовжуються.
Багатство духовних образів свідчить про багатство духовної культури народу. Слов'янська міфологія зберегла уявлення про розлитість Бога в природі, у всьому живому. Таке богорозуміння в науці отримало назву іманентності Бога. Множинність імен Бога-Богів переконує нас у тому, що різноманітність божественних проявів — ознака життєздатності етнічної релігійної системи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українське народознавство» автора Кравець В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Перелесник.“ на сторінці 2. Приємного читання.
