Феномен мови

Світ фразеологізмів


Фразеологізм як мовна одиниця


Зрозуміти душу народу, його історичний шлях просторами вічності допомагають характерні для його мови поєднання слів — фразеологізми. У них — особливості національного мислення і національної долі, втілення своєрідності розуміння світу, ситуацій життя. Вони виражають глибокі й масштабні смисли, потужні емоції, надають думці влучності, дотепності. Специфіку мовної ситуації та характери її учасників також репрезентують вони.

Невичерпними скарбами метафоричного, експресивного слова володіє українська мова. Фразеологізми — джерело унікальності літератури. Надають вони силу і філософській думці.

Фразеологізми (грец. phrasis — мовний зворот і logos — слово) — стійкі, цілісні, семантично нерозкладні сполучення слів, що відтворюються в мовленні як готові формули. їхній зміст завжди інший, ніж семантика поєднаних у них слів: брати ноги на плечі — тікати, робити з мухи слона — перебільшувати, як сніг на голову — раптово, рукою подати—близько, пекти раків — червоніти. Вивчає фразеологізми мовознавча наука — фразеологія.

У мовленні фразеологізми використовують з різною метою: для надання висловлюванню образності, емоційності, експресивності; створення відтінку іронії, жарту, насмішки, сарказму тощо; вираження позитивних емоцій або фамільярності; відтворення найтонших аспектів значення, характеристики предмета, явища, ситуації.

Жоден мовний стиль не обходиться без фразеологізмів. Найбільше їх у художньому, публіцистичному, розмовному, де основна їх функція — вираження образності. В офіційно-діловому стилі вони покликані уніфікувати способи спілкування, зробити його чітким, у науковому — частіше фігурують як термінологічні сполуки, що виражають одне поняття. Особлива яскравість фразеологізмів виявляється в живому мовленні.

Попри стильову обумовленість і різне походження всі фразеологізми мають немало спільних ознак: відтворюваність у мовленні; постійний лексичний склад; усталений порядок слів; стійкі граматичні категорії; втрата словами, які є компонентами фразеологізмів, своїх значень, завдяки чому вони разом виражають одне поняття; виконання у реченні однієї синтаксичної функції всіма компонентами фразеологізму; наявність синонімічних та антонімічних зв'язків з іншими фразеологізмами і словами.

Найчастіше слова фразеологізмів уживаються в переносному значенні, інколи — в прямому: Сашко добряче намилив шию, обличчя і змив теплою водою. — На зборах йому добре намилили шию за пропуски уроків; Оленка боляче прикусила язика, аж кров з'явилася — Коли батько почув, що до цієї справи причетний син, то надовго прикусив язика (намилити шию — покарати, прикусити язика — замовкнути).

Традиційно фразеологізми є одним членом речення: Нам треба збити пиху комусь із хвальків (присудок). Головне, щоб жовта преса не помітила їхніх стосунків (підмет). Як буря в стакані води все завертілося, збурилося в його житті (обставина). Осіння дорога вся в таких калюжах — ні пройти ні проїхати (означення). Він уявляв себе пупом землі (додаток).

Фразеологія української мови формувалася впродовж багатьох століть. Більшість сталих словосполук утворилася з вільних поєднань слів, які внаслідок поступової метафоризації та перенесення на інші сфери людської діяльності втратили своє первісне значення і в єдності набули нового. Джерелами української фразеології є:

• 1) побутова мова (байдики бити, як корова язиком злизала, кров з молоком);

• 2) крилаті вислови видатних людей (пропаща сила, лебедина пісня, усе своє ношу із собою);

• 3) виробничо-професійна діяльність (розмотати клубок, коронний номер, на мисливця і звір біжить);

• 4) Біблія (випити гірку чашу, закопати талант у землю, блудний син);

• 5) антична міфологія і література (сізіфова праця, танталові муки, ахіллесова п'ята);

• 6) українська міфологія (виносити сміття з хати, горобина ніч, до перших півнів);

• 7) переклади іншомовних висловів (дивитись крізь пальці, шукайте жінку, пам'ятати про смерть);

• 8) каламбури, анекдоти, жарти (ростуть на вербі груші; на городі бузина, а в Києві дядько);

• 9) народна творчість (що посієш, те й пожнеш; гірко заробиш — солодко з'їси; ні слуху ні духу);

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Світ фразеологізмів» автора Забіяка В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Феномен мови“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Феномен мови
  • Глибини дивного слова

  • Аркадська ідилія

  • Бити чолом

  • Божа дорога

  • Бути на сьомому небі

  • Вийти сухим із води

  • Від лукавого

  • Вольному воля

  • Втрачене покоління

  • Голос (глас) волаючого в пустелі

  • Гуси врятували Рим

  • Дерево пізнання добра і зла

  • До перших півнів

  • Ескулап

  • Заборонений плід

  • Зарубати на носі

  • Зі щитом або на щиті

  • З роси та води

  • Іронія долі

  • Каліф на годину

  • Козел відпущення

  • Комар носа не підточить

  • Курям на сміх

  • Лізти на рожен

  • Мафусаїлів вік

  • Місце під сонцем

  • На кутні (зуби) сміятися

  • Народитися в сорочці

  • Нести свій хрест

  • Одним миром мазані

  • Панічний страх

  • Персона грата

  • Піти несолоно сьорбавши

  • Початок кінця

  • Прийшов, побачив, переміг

  • Проти рожна перти (йти)

  • Ріг достатку

  • Розставити крапки над "і"

  • Сіль землі

  • Скільки літ, скільки зим!

  • Сократівське чоло

  • Стояти над безоднею

  • Танталові муки

  • Топтати ряст

  • Троянський кінь

  • У поті чола

  • Цур йому

  • Шагренева шкіра

  • Яблуко розбрату (чвар)