Мафусаїл — біблійний персонаж, який прожив 969 років. Уперше цей фразеологізм використав письменник і культурно-політичний діяч Феофан Прокопович у складеному ним "Духовному регламенті" в контексті: освічена людина ніколи не насититься в пізнанні, ніколи не перестане вчитися, хоч і Мафусаїлів вік переживе.
Вислів "мафусаїлів вік" уживають у значенні довголіття. Медовий місяць
У романі "Задич, чи Доля" французький письменник Вольтер писав, що перший шлюбний місяць медовий, а другий — полиновий. Тепер медовим місяцем називають перші тижні шлюбу, а також початкову пору явища, тобто ту фазу, яка ще не викликала розчарування, незадоволення.
Менторський тон
Коріння цього вислову сягає античної літератури. Коли герой гомерівських поем Одіссей зібрався в похід проти Трої, він залишив свого сина Телемаха під наглядом друга на ім'я Ментор, людини освіченої, розважливої і розумної. Починаючи з XIX ст. слово "ментор" стали вживати з іронічним відтінком у значенні "той, хто повчає".
Вислів "менторський тон" використовують, коли говорять про нудну, повчальну, моралізаторську промову.
Мертві душі
Вираз належить Миколі Гоголю, в однойменному творі якого головний герой Чичиков скуповує в поміщиків "мертві душі" — померлих селян, які за документами вважаються живими. Та насправді цей вислів алегоричний, бо істинно мертвими душами є самі поміщики, які погрузли в захланності і бездуховності. Фразеологізм "мертві душі" зберіг обидва значення: це люди, фіктивно десь зараховані, а також люди, "мертві духом".
Метати громи і блискавки
Походження виразу пов'язане з головними міфічними божествами: у греків — із Зевсом, у римлян — Юпітером, в українців — Перуном. Саме цих богів вважали верховними, головними і вшановували як громовержців, які метали на землю громи і блискавки, якщо хотіли когось покарати.
Фразеологізм "метати громи і блискавки" має подвійне переносне значення: гнівно, роздратовано говорити про когось, щось, сварити, виглядом виражати гнів, обурення, незадоволення; сердито дивитись.
Мідний лоб
За українською міфологією, Мідний Лоб (Лісове Чудо) — істота, яка живе в лісових нетрях; заступник мисливців. У казках часто виступає як дарувальник: дарує героєві хустинку-самобранку, чарівні пір'їнки, гуслі, а також силу, живу воду та ін.; досить про нього згадати або назвати, щоб сам з'явився. Етнографи припускають, що цей персонаж є сторожем скарбів. Жодного зв'язку з металами він не має: мідний — синонім жовтого. Є казки, у яких це лісове чудовисько золоте. Від його дотику в царевича золотіло волосся.
Вважається, що вислів "мідний лоб" походить із Біблії. У Старому Завіті у книзі пророка Ісайї про язичників сказано так: "А що знав я, що ти впертий, що твоя шия — залізна палиця, що лоб твій мідяний" (48:4).
Фразеологізм "мідний лоб" означає недуже розумний, упертий, нерозсудливий. А от "золотий лоб" — дуже розумний, мудрий, здібний.
Між двох вогнів
Фразеологізм виник у часи татаро-монгольського поневолення, яке тривало на українській землі більше двохсот років (XIII— XIV ст.).
Щоб зустрітися з ординським ханом, князі повинні були пройти крізь вогонь, очиститись і освятитись. Для цього їх проводили між двома багаттями. За свідченням літописців, 1246 р. у ставці хана Батия скарали князя Михайла Чернігівського, який не хотів пройти цей обряд.
Опинитися між двох вогнів — означає потрапити у безвихідне становище, коли небезпека загрожує з обох боків.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Світ фразеологізмів» автора Забіяка В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мафусаїлів вік“ на сторінці 1. Приємного читання.
